Короновіруси відкриті лікарями у Англії Д. Тайрелом та М. Біноєм у 1965 р. у процесі еволюції долаючи міжвидові барєр ставали більш патогенними. Сумновідомий COVID19 викликаний гострим респіраторним синдромом коронавірусу 2 (SARS-CoV-2), може поширюватись вибухово, якщо його швидко не приборкати. Різні міста та громади зіткнуться з різними формами ризику і вимагатимуть спеціальних стратегій з пом'якшення наслідків, залежно від траєкторії спалаху на місцях. Цей посібник покликаний надати політичному керівництву та публічним службовцям будь-якого (державного, регіонального чи місцевого) рівня інструмент підтримки, щоб допомогти у прийнятті стратегічних, обгрунтованих рішень щодо того, як боротися з COVID-19. Посібник НЕ Є прямим набором інструкцій, а лише вказує який досвід боротьби з туберкульозом може бути використаний до запобігання поширенню COVID-19. Посібник
Скоріше, він пропонує загальний контекст та практичні поради щодо того, як адаптувати принципи стратегії боротьби зі спалахами хвороб, управління катастрофами та застосовувати знання про динаміку COVID-19 на місцях.
Скоріше, він пропонує загальний контекст та практичні поради щодо того, як адаптувати принципи стратегії боротьби зі спалахами хвороб, управління катастрофами та застосовувати знання про динаміку COVID-19 на місцях.
Боротьба з новою пандемією - це унікальна проблема публічної політики: людські та економічні витрати через декілька денну або декілька тижневу бездіяльність зростають в експоненціальному масштабі. На початку спалаху, коли кількість випадків низька, втрата тижня потенційних дій може не суттєво змінити результати. Але коли спалах починає поширюватися і пришвидшуватися, затримка на 1-2 тижні може призвести до різниці в десятки тисяч випадків інфікування. Дослідження пандемії грипу 1918-19 років у Сполучених Штатах показали, що раннє та стале застосування таких заходів, як соціальне дистанціювання, зменшило спалахи на рівні громад. Вигідно застосовувати сильні заходи одразу, а не чекати, навіть якщо ці заходи видаються передчасними. Досвід Сінгапуру, Гонконгу та Тайваню під час нинішньої пандемії також підтверджують, що ранні та скоординовані дії можуть обмежити або запобігти вибуховому поширенню хвороби. Однак, державні та місцеві лідери також повинні зважувати користь для охорони здоров'я від обмежувальних заходів та той вплив, який ці заходи можуть мати на економіку, вразливі групи населення та інші фактори на місцях.
Зважаючи на те, що наразі не має перевірених вакцин або методів лікування, найважливішим способом обмеження смертності на найближчу перспективу є уникнення надміру навантаження на систему охорони здоров'я з великим обсягом критичних випадків COVID-19.
Випадки COVID-19, які потребують медичного втручання, на додаток до поточного навантаження на охорону здоров'я, згідно досвіду Китаю та Італії означають, що безперебійне поширення вірусу може потенційно швидко та різко заблокувати систему охорони здоров’я. Незважаючи на те, що розуміння вірусу COVID-19 залишається недосконалим, базові дані з Китаю показали, що рівень смертності від нього коливався у діапазоні від 7 до 58 разів вище за сезонний грип, залежно від строку реагування та обтяженості лікарняної систему. У епіцентрі, м. Ухань, де уповільнені дії означали, що лікарні були переповнені, Всесвітня організація охорони здоров'я підрахувала, що середня смертність становила 5,8%, а в інших районах Китаю, які мали більше запобіжних заходів та різких дій для придушення передачі вірусу, смертність була лише 0,7% (середня смертність від сезонного грипу становить приблизно 0,1%). Дані з Китаю та інших країн також показують, що захворювання є найбільш небезпечним для людей похилого віку та для людей з наявними медичними ускладненнями; ці групи високого ризику померли набагато вище, ніж середні показники.
Епідеміологічна крива лабораторно підтверджених випадків Covid-19 по даті початку захворювання в Китаї (станом на 20 лютого 2020 року).
Усі елементи початкової стратегії реагування повинні працювати на загальну мету - обмеження смертельних випадків шляхом мінімізації тиску на систему охорони здоров'я.
Швидкі та агресивні дії можуть створити позитивний цикл, коли заходи щодо уповільнення розповсюдження зменшать обсяг критичних випадків, що, в свою чергу, зменшить тиск на відділення інтенсивної терапії та затримає пікове навантаження, що дасть змогу тримати під контролем смертність. Повільний рівень зараження означає меншу напругу системи охорони здоров’я. Затримка дій, навпаки, дозволить захворюванню широко поширитися, породжуючи раптовий сплеск критичних випадків погіршуючи якість медичного догляду та погіршуючи показники смертності. Різниця між цими сценаріями може становити декілька днів або тижнів; у США загалом кількість щоденних випадків зросла в десятки разів між 12 та 19 березня 2020 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар